Бігун Данило Даниленко: про спортивні здобутки та плани на Олімпіаду-2020

Бігун Данило Даниленко: про спортивні здобутки та плани на Олімпіаду-2020

У дитинстві ви займалися баскетболом. Чому обрали легку  атлетику?

Так, у дитинстві я займався баскетболом, футболом. Як і всі діти. Коли був відбір до міської баскетбольної команди, а я трошки запізно прийшов у гурток то до основної команди міста не потрапив.  Моя вчителька фізкультури запропонувала спробувати зайнятися легкою атлетикою, бо я  успішно здавав нормативи, виступав за школу на різних змаганнях. Тому, з її подачі, почав займатися у цьому виді.

Олена Продан –  перший тренер, вела групу в моїй школі. Саме вона розгледіла потенціал та запросила мене займатися. Спочатку було важко, але пані Олена переконувала, що я дитина пізнього розвитку і все прийде. Так і сталося

Як змінилося ваше життя із переїздом з Донецька до Луцька?

Родом я з Черкас. Коли, за віком, увійшов юніорську групу − захотів спробувати щось нове. Тут, власне і з´явилася пропозиція переїхати.  У 2013 році я змінив тренера та помандрував  у Донецьк. Коли ж почалася війна, мої тренери переїхали сюди, в Луцьк, і я з ними.

Яку зі своїх нагород вважаєте найголовнішою?

Найбільшим своїм успіхом, у індивідуальних змаганнях, вважаю 4-те місце на всесвітній Універсіаді в Неаполі. Змагання відбувалися влітку, минулого року. Це найвище моє місце на міжнародній арені.

Важливою перемогою вважаю перше місце Європейських іграх у Мінську. Це командна перемога. Якщо ж  брати до уваги інші міжнародні змагання: ми були у фіналі естафети на  чемпіонаті Європи в Амстердамі, фіналі чемпіонату світу у приміщенні, але як я казав, це все естафети.

Розкажіть про підготовку до Універсіади

Я змінив тренера, у жовтні 2018 року. Вже тієї ж зими виконав свій перший особистий рекорд на дистанції 400 м, у приміщенні. Потім ми готувалися до 400-ки з бар´єрами. Проте, літній сезон почався трохи невдало. Моєю ініціативою стало залишити бар´єри і надалі займатися просто бігом. Зазначу, що перші спроби теж були не надто вдалими.

Додала сили та покращила форму підготовка в горах. Заняття у гірській місцевості специфічні: день легше займатися, день важче. Але, вони ефективні, результат тримається місяць-два. Тому на Європейських іграх вдалося піднятися на високий рівень. Через пару тижнів була і Універсіада, я був добре підготовлений, мав чудове самопочуття.

Розкажіть про свій звичайний тренувальний день. Чи відрізняється він від тренувань безпосередньо перед змаганнями?

Звичайний тренувальний день  − це два заняття.  Якщо ми на зборах,то перше о 9:30-10:00 ранку. Потім обід і відпочинок. Вечірнє тренування о 16:00-17:00.

Якщо ж вдома, інколи ми оптимізуємо заняття − займаємося раз на день, з 10:00 до обіду.

Коли підготовчий період, тренування довші, важчі. Безпосередньо перед змаганнями більше прислухаєшся до організму, щоб знати коли треба перепочити, зробити розминку замість інтенсивних навантажень. В останній тиждень перед змаганнями підтримуємо форму. Натренувати вже навряд  щось вийде, головне не нашкодити.

Яка із перемог далася найважче?

Не можу виділити, що найважче. До різних змагань різна підготовка. Бували травми, тоді важче готуватися, потім знов повертаєшся до форми. Минулий рік завершили без травм, але було дуже багато роботи. Взагалі, ніде не буває легко, скрізь треба працювати.

Які змагання запланували на поточний рік, щоб покращити свій результат і претендувати на Олімпіаду?

На Олімпійські ігри вперше ввели рейтингову систему. Виходить, що на кожних змаганнях ми можемо заробляти очки в рейтинг. Їх кількість залежить від рівня змагань.

31 січня буде перший старт – командний чемпіонат України, потім чемпіонат України. Обидва  відбудуться в Сумах.  А вже у  березні поїдемо на збори.

Від чого залежить ваша позиція в естафеті?

Взагалі етап визначає тренерський штаб. Проте, ми спілкуємося із тренером, старшим тренером. За день до змагань маємо збори і все обговорюємо, аргументуємо.

В принципі, це такі налаштування «за замовчуванням». Ми розуміємо хто трішки сильніший, хто слабший,  від кого очікуємо ривок, а від кого хороший підсумок. Як правило, найсильніші учасники біжать першими або четвертими.  Але сказати, що якийсь етап більш важливий не можна, просто команда знає кого куди виставляти.  Останні роки я бігав перший етап, а на початку був на четвертій позиції.

Кого вважаєте основним суперником серед вітчизняних бігунів?

Сьогодні, якщо говорити про 400-метрівку – це Олексій Позняков, Іван Будзинський, Стас Сеник. Що стосується бігу з бар´єрами – Денис Нечипоренко.

Зізнаюся, що мені психологічно та фізично комфортніше бігати 400-метрівку. Маю велике бажання до тренувань, саме на цій дистанції.

У вас досить насичений графік. Як відпочиваєте?

Вихідний – це неділя. Зазвичай я відпочиваю з сім´єю, друзями. Люблю сходити в кіно, інколи сам, щоб зібратися з думками. Якщо ми на зборах – намагаюся їздити на екскурсії, подивитися архітектуру, природу.

 

Спілкувалась прес-секретар відділу з питань фізичної культури та спорту ОДА

Наталія Марчук

Біографічна довідка:

Данило Володимирович Даниленко – народився у м. Черкаси, 1994 р. Майстер спорту міжнародного класу. З 2014 року виступає за Волинську область.

25-26.01.2019 р. – командний чемпіонат України у приміщенні, м. Суми. Бронза, біг на дистанцію 400 м.

07-09.02.2019 р. – чемпіонат України у приміщенні, м. Суми. Срібло, біг на дистанцію 400 м. Естафета 4×400 – 4-та позиція.

21-30.06.2019 р. – ІІ Європейські ігри, м. Мінськ. Командне та особисте золото у змішаній естафеті 4×400 м.

03.07-14.07 − XXX  літня Універсіада, м. Неаполь. 4-те місце, біг на дистанцію 400 м.

25-26.07.2019 – командний чемпіонат України, м. Луцьк. Золото, біг на дистанцію 400м,

біг на 200 м – 8-ма сходинка.

21-23.08.2019 р. – чемпіонат України, м. Луцьк. Золото, біг на дистанцію 400 м.

Тренери: Сергій Басенко, Олена та Олег Вегнери.